Пасивування сплавів: призначення, технологія, варіації (продовження)

Якщо говорити про варіаціях пасивування сталевих сплавів, існує два технологічних методів обробки матеріалів:

- пасивування хімічним способом;

- пасивування електрохімічним способом.

Технологічні нюанси процесів обробки матеріалу

При використанні першого технологічного варіанту сталеві нержавіючі сплави піддаються обробці десятивідсотковим розчином біхромату калію. Для проведення обробки вибирається режим кімнатної температури і проводиться вона протягом однієї години. Якщо є необхідність у скороченні часу обробки, температурні показники слід збільшити. Так, при збільшенні нагрівання навколишнього середовища до 60 градусів за Цельсієм, час скоротитися втричі. Тобто на обробку матеріалу потрібно всього лише двадцять хвилин.

Використання електрохімічного методу пасивування передбачає застосування електроліту, що містить розчин біхромату калію (близько 20-30 гр./літр). Також технологія передбачає використання фосфату натрію плюс їдкого натрію (20-25 гр./літр і 25 гр./літр відповідно). Час впливу на матеріал, в порівнянні з попереднім методом, істотно коротше – близько трьох-п'яти секунд. Що стосується температурного режиму для даного способу, він може доходити до 80-85 градусів за Цельсієм.

Высоколегированный нержавіючий прокат, що пройшов обробку подібними технологічними методами, обов'язково набуде більш солідні показники антикорозійного опірності. Однак потреба в посиленому запобігання деталей від корозійного впливу на тривалий час є не завжди. У таких випадках можна, наприклад, купити нержавіючу сталь в україні, що має тимчасову запобіжну плівку. Для створення такого шару застосовується розчин нітриту натрію, доповнений гліцерином. Цією речовиною і покривається поверхню сталевого сплаву для тимчасового посилення антикорозійних показників.

Пасивування легованих сталевих сплавів може здійснюватися шляхом їх занурення у концентровану азотну кислоту. У деяких ситуаціях виробники можуть вдаватися до додавання до складу двухромокислого калію.

Непосредственно сам процесс создания предохранительной оксидной пленки у подготовленных специалистов каких-либо особенных затруднений не вызывает. Опасность может появиться  лишь тогда, когда существует возможность начала травления.  Именно в виду этого существует необходимость строго контролировать выделение во время обработки газообразных субстанций.