Нержавіючий прокат, як базовий матеріал для використання в ливарному виробництві

Лиття є одним з найбільш древніх методів обробки металу. Саме таким способом людиною були отримані спочатку мідні та бронзові вироби, а потім і предмети начиння, і пристосування з заліза. Що стосується сучасного ливарного виробництва, цей високотехнологічний виробничий процес передбачає отримання фасонних деталей конструкційних елементів і готових виробів шляхом заливання розплавленого до необхідних кондицій металу в спеціалізуються формотворчі ємності, що мають конфігурацію необхідної деталі. Якщо говорити про використання даної технології для отримання продукції з високими антикорозійними кондиціями, для неї в якості сировини повинна використовуватися нержавіюча сталь з дуже високими якісними показниками.

Процес відливу

Не секрет, что нержавеющий прокат, практически, в любых своих вариациях и сортаменте, относится к особо легированной категории металлов, так как демонстрирует высокий уровень сопротивляемости коррозионным процессам. В том числе и к процессам, возникающим в средах с повышенной степенью агрессивности. Эта особенность обеспечивается материалу тем, что на его поверхности присутствует такое важное вещество, как хром, который позволяет при контакте материала с внешней средой образовываться тонкому предохранительному слою, в котором присутствуют определенные химические нерастворимые соединения. 

Используемая для современного литейного производства, нержавеющая сталь может быть выбрана из весьма обширного ассортимента категорий, разнящихся между собой в зависимости от наличия и процентного соотношения тех или иных легирующих компонентов, а также от выбранного метода производства сплавов. 

Для получения конструкционных элементов, деталей и готовых изделий могут применяться такие вариации металлургического литья как: литье в формы песчаного типа, литье в стержневые смеси и литье в кокиль. 

Після того, як процес відпливу завершився, залитий у відповідні форми метал застигає і отримує свою початкову тверду структуру. У разі необхідності одержані таким способом деталі можуть в подальшому бути піддані додатковим варіацій обробки механічного характеру. До таких заходів виробники, як правило, вдаються, коли необхідно відкоригувати рівень конструкційної точності, підігнати габаритні показники або підвищити рівень поверхневої гладкості відлитих елементів.