У чому відмінності харчового і нехарчового листа нержавіючого

В онлайн просторі практично не припиняється дискусія на тему, як відрізняти харчової варіант листа нержавіючого від нехарчового. Цим питанням цікавляться багато представників малого і середнього бізнесу обрали своїм тереном ресторанна справа або виготовлення і переробку харчових продуктів, а також їх зберігання і доставку.

Найбільш простий відповідь на це питання наступний: лист нержавіючий нехарчового типу можна визначити за допомогою магніту. Якщо метал не піддається намагничиванию – він відноситься до харчової категорії, а якщо піддається – його не варто застосовувати в харчовій галузі.

Такого підходу є досить просте пояснення. Стійкість до намагничиванию проявляється металами, де присутність вуглецю досить незначно, а нікель, навпаки, є в досить великій кількості. І навпаки, нержавійка, де вуглецю досить добре намагнічується.

Противники такого досить простого способу відзначають, що найбільш важливою властивістю для виявлення того, харчовим або нехарчовим є лист нержавіючий, є рівень корозійної стійкості матеріалу. Але якщо відштовхуватися від такої передумови, виходить, що будь-легований і тим паче высоколегированный сплав буде входити в «харчову» групу.

І дійсно, якщо в сплаві є досить хрому (більше 10%), і до того ж такі компоненти як молібден і нікель, використання його також і в харчовій сфері цілком допускається.

І все ж у деяких сплавів час контакту з харчовими продуктами, наприклад, з молоком, має певні обмеження. Резервуарів з таких сплавів забороняється довго утримувати подібні продукти. До металів такої категорії можна зарахувати марки AISI 430, 409, 310 і 201. Не варто вдаватися до даних марок і при виготовленні продуктів харчування.