Перспективи металургії як галузі

Перспективи металургії як галузі

На думку ряду експертів у металургії просто немає іншого виходу, як залишатися однією з передових галузей в українській економіці і зокрема у промисловій сфері.

Це обумовлено тим, що в даний час крім агросектору, що вийшов не так давно на лідируючі позиції по валютній виручці, на економічному просторі України не спостерігається галузей, здатних у найближчому майбутньому потіснити металургію з її позицій.

В галузі працюють близько чверті мільйона чоловік, так що лише заради того, щоб зайняти справою така кількість громадян, має сенс продовжувати сталеплавильне виробництво. Та й просто продавати сировину не так престижно і, головне, вигідно, ніж реалізовувати продукцію, що включає додану вартість, до якої можна віднести металопрокат і, зокрема, лист нержавіючий. Так що вітчизняні металургійні комбінати займаються виготовленням стали ще довго зможуть конкурувати на зовнішніх ринках. У минулому році українські підприємства видали 23 млн. тонн, в нинішньому, за перші чотири місяці, продемонстрований 16% зростання в порівнянні з минулим роком. В підсумку є всі передумови для демонстрації кращих показників, ніж торішні.

Що можуть зробити металурги, щоб зберегти попит на продукцію за кордоном і наростити обсяги поставок?

В даний час нічого кардинального вжити вони не в змозі. Ті вливання (інвестиції) які були зроблені, так сказати в докризовий час, свою роль зіграли, значно підвищивши здатність до конкуренції вітчизняних підприємств гірничо-металургійної сфери. Сьогодні спостерігається значна залежність від стану справ на міжнародних ринках, так як на експорт йде близько 85% від всієї продукції, що виготовляється. І хоч підприємства не припиняють впровадження програм модернізації, розміри інвестицій, у порівнянні з докризовим часом, природно, помітно скоротилися.

Внаслідок того, що в даний час у галузі часи низьких цін не тільки на сировинний ніші, але і по готових металургійних виробів. Продовжують ж модернізацію підприємства залишатимуться запорукою того, що продукція не втратить конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.